Культура здоров’я школяра – це інтегроване
утворення особистості, що виявляється в її мотиваційній, теоретичній і
практичній підготовці до формування, збереження та зміцнення власного здоров’я у
всіх його аспектах (духовному, психічному й фізичному) та розумінні здоров’я як
цінності.
Методичне підґрунтя досвіду
роботи та його практична реалізація спирається на Національну доктрину розвитку
освіти, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту»
Багато вчених приділяли увагу
питанням формування культури здоров’я особистості взагалі (О. Ахвердова, Г.
Кривошеєва, С. Лебедченко, В. Магіна, В. Скуміна та ін.) і школярів зокрема (В.
Горащук, С. Кириленко, Ю. Мельник та ін.).
Головна причина хвороб,
як уважав М. Амосов, у відсутності цілеспрямованої діяльності зі зміцнення
здоров'я. «Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні та значні.
Замінити їх нічим не можна», — наголошував він.
На жаль, особистісну
роль молодих людей у підтримці та зміцненні свого здоров'я, по суті, зведено до
мінімуму. Тому зрозуміло, як важливо, починаючи з молодшого віку, виховувати
позитивне ставлення до власного здоров'я, сприймати його як найвищу цінність.
Діяльність педагогів
щодо формування в учнів позитивного ставлення до власного здоров'я передбачає
ряд основних завдань:
1. Прищеплення учням знань та вмінь щодо
здорового способу життя, що слугуватимуть підґрунтям для вироблення
стійких поглядів і переконань, спонукатимуть до оздоровчо-профілактичних дій
і вчинків. У процесі засвоєння учнями знань та набуття вмінь формується
позитивне ставлення до власного здоров’я та своєї ролі в його
збереженні.
Валеологічна освіта
вихованців відбувається під час уроків «Основи здоров'я», просвітницької
діяльності (лекції фахівців, бесіди, тренінги). Зважаючи на те, що серед
шкідливих звичок вихованців шкіл найпоширенішим є куріння, слід приділити його
профілактиці особливу увагу.
Формуванню свідомого ставлення до власного
здоров'я присвячують зустрічі з людьми, які ведуть здоровий спосіб життя,
лікарями, спортсменами тощо.
2. Навчання
учнів умінням і навичкам здорового способу життя, що є виявом позитивного
ставлення до власного здоров'я, відбувається під час виховної діяльності. Серед
видів такої діяльності провідними є: фізкультурно-оздоровча, суспільно корисна,
творча, ігрова.
3. Привчання дітей до правил і норм
здорового способу життя: дотримання режиму дня, санітарно-гігієнічних
правил; своєчасне медичне обстеження здоров'я вихованців із його корекцією;
навчання дітей способам самоконтролю за станом здоров'я.
4. Створення гуманного мікроклімату в
учнівських колективах. Формування в учнів культури спілкування та
передумов уникнення конфліктів.
Процес формування
позитивного ставлення учнів до власного здоров'я надзвичайно складний, він
залежить від багатьох чинників і визначається комплексом певних педагогічних
умов.
Схематично цей процес зображено так:
Предмет «Основи
здоров’я»
|
Засади формування і розвитку життєвих
навичок
|
Життєві навички, що сприяють: фізичному здоров’ю
|
духовному
та психічному здоров’ю
|
соціальному
здоров’ю
|
Уроки
|
Позакласна робота
|
|
|
Результатом навчання основ здоров’я є розвиток життєвих
навичок, формування культури здоров’я учнів, що сприяють здоровому способу життя. У 5-9 класах було
проведено моніторингове дослідження щодо формування в учнів культури здоров’я в
процесі вивчення предмета основ здоров’я. Аналіз матеріалів анкетування, проведеного у 5-9 класах дає
можливість зробити висновки про те, що:
1. Школярі набувають базові знання про здоров’я та
благополуччя;
2. Усвідомлюють, що здоров’я людини залежить від
поєднання знань про здоров’я, ставлення і стиль поведінки;
3. Розуміють, як впливає на людський організм
стиль поведінки щодо звичок у харчуванні, фізичної форми, особистої гігієни,
шкідливих речовин, безпеки й стану навколишнього середовища;
4. Визначають причини, засоби запобігання та
методи лікування захворювань, розладів, травм і залежностей.
5. Розпізнають моделі зловживання, спрямовані на
себе чи інших, та розуміють, як зламати ці моделі.
6. Застосовують знання та навички задля сприяння
здоров’ю та благополуччю родини.
7. Застосовують знання та навички для збереження
фізичної форми, вживання здорової їжі тощо.
8. Визначають фізичні риси та риси поведінки,
притаманні статевому розвитку та статевій зрілості людини.
9. Приймають відповідальні рішення щодо ризиків
шляхом їхньої диференціації та визначення різних наслідків.
10.
Оцінюють вплив культури, культурної спадщини й традицій на власне
здоров’я.
11.
Оцінюють побачене, прочитане й почуте з точки зору впливу на
здоров’я.
Формування культури здоров’я учнів за допомогою
навчального курсу «Основи здоров’я» відбувається на засадах життєвих навичок.
Тому що педагогічна діяльність переконала в тому, що знання з формування,
зміцнення та збереження здоров’я є необхідним, але недостатнім чинником у
розвитку чи зміні поведінки. Для того щоб вплинути на поведінку, інформативні
методи повинні поєднуватися з уміннями, відомими як «життєві навички».
Українські педагоги визначають три групи
життєвих навичок.
Життєві навички, що
сприяють здоровому способу життя
Навички
|
Різноманітність навичок
|
Результати навчальної діяльності
|
Життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю
|
Навички раціонального харчування
|
|
Навички рухової активності
|
|
|
Режим праці та відпочинку
|
|
|
Санітарно-гігієнічні навички
|
|
|
Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю
|
Навички ефективного спілкування
|
|
Навички співчуття
|
|
|
|
Навички розв’язування конфліктів
|
|
Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації
|
|
|
Навички спільної діяльності та співробітництва
|
|
|
Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю
|
Самоусвідомлення та самооцінка
|
|
Навички самоконтролю
|
|
|
Мотивація успіху та тренування волі
|
|
|
|
Аналіз проблем і прийняття рішень
|
|
Визначення життєвих цілей та програм
|
|
Змістовний компонент являє
собою усвідомлення учнями сутності
культури здоров’я, пізнання та засвоєння за
весь період навчання у школі певного обсягу знань, умінь і навичок з
формування, збереження й зміцнення здоров’я на духовному, психічному та
фізичному рівнях.
Мотиваційний
компонент включає в себе: розуміння школярем здоров’я (в
усій його повноті) як найвищої цінності; вироблення світоглядних позицій
відповідно кращих ідеалів надбаних людством; свідоме прагнення до повноцінного
щасливого життя; спрямованість особистості школяра до культури здоров’я;
бажання бути творцем свого сучасного й майбутнього; прагнення постійного
вдосконалення, а також зростання в духовному, соціальному, психічному й
фізичному планах.
Діяльнісний
компонент характеризується виконанням та трансляцією ідей здорового способу життя у
соціальному середовищі; засвоєнням
школярем на практиці оздоровчих технологій, спрямованих на всі аспекти здоров’я (духовний, психічний та
фізичний); побудовою, виконанням
та удосконаленням протягом навчання у школі власної оздоровчої системи.
Зазначимо, що подані компоненти культури
здоров’я не є чимось окремим,
а, навпаки, доповнюють одне одного та являють собою єдине ціле.
За допомогою всіх форм
навчальної та позакласної роботи вчитель повинен закласти фундамент основ
збереження життя та зміцнення здоров’я, навчити учнів життєвим вмінням і навичкам.
У процесі Формування культури здоров’я учнів активно використовую на уроках
інтерактивні методи навчання, тренінги або їх елементи, рольові ігри, ситуаційний аналіз, творчі
проекти, які розвивають комунікативні здібності та сприяють творчому самовираженню
дітей; інформаційно-комунікаційні технології.
Одним із важливих
моментів виховання позитивного ставлення до власного здоров'я, сприйняття його
як найвищої цінності, є і оздоровчі хвилинки на уроці Проведення таких хвилинок
на уроці привчає дітей до правильної організації роботи, дає можливість
навчитися раціонально поєднувати працю та відпочинок, що зробить їх
діяльність ефективнішою.
У позакласній роботі
процес формування культури здоров’я школярів продовжується через участь у акціях
тренінгах, вікторини, тематичні вечори, присвячені питанням збереження і
зміцнення здоров’я. Здійснюються різноманітні профілактичні заходи.
До позакласної діяльності,
спрямованої на формування культури здоров’я школярів, можна віднести:
- організацію
й проведення конференцій, вікторин, тематичних вечорів, присвячених питанням
формування, збереження і зміцнення здоров’я;
- здійснення
профілактичних і фізкультурно-оздоровчих заходів;
- участь у
Всеукраїнських акціях здоров’язбережувального змісту «
- проведення
семінарів з батьками з питань виховання здорової дитини в сім’ї
- тісна співпраця з місцевими медпрацівниками
та представниками влади.
Сім'я
і школа виконують важливу функцію головних інститутів соціалізації упродовж
тривалого періоду в житті дитини. Кожен із них має власні унікальні важелі у
формуванні особистості, прищепленні ключових життєвих навичок. Саме тому
цілеспрямоване поєднання виховних зусиль сім'ї і школи у вихованні культури здоров’я є надзвичайно
ефективним.
Отже, формування культури
здоров’я учнів передбачає перш за все озброєнням їх відповідними знаннями з
питань здоров’я за допомогою яких у дитини формується певне уявлення про
значення здоров’я у житті кожної людини, відповідальне ставлення до його
збереження, а також знаннями певних оздоровчих технологій, їх застосування у
практичній діяльності та ведення здорового способу життя. За допомогою якісного
викладання навчального курсу «Основи здоров’я», застосування під час
позакласних заходів оздоровчих технологій, переважно спрямованих на всебічне оздоровлення
школярів сучасний учитель має можливість повною мірою сприяти вихованню
повноцінної здорової молоді, формувати в неї високий рівень культури здоров’я.
Комментариев нет:
Отправить комментарий